Поради психолога

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

Рекомендації психолога учням

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.

4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

5. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.

7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.

9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.

10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначи­ти, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

11. Прибери зі столу все зайве - те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.

12. Між уроками роби перерви.

13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.

15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.

16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.

17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.

18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.

19. Готуючись до усних уроків, викорис­товуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосере­дити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.

21. Складай план усної відповіді.

22. Перевіряй себе.

Школа — як подолати труднощі навчання

 

Головне — дитина має знати, що батьки, передусім мама, завжди на її боці

Про основні труднощі, з якими стикаються школярі та батьки під час навчального процесу, а також про рецепти їх подолання розповіла на своєму відкритому уроці психофізіології Мар'яна Безруких.

За статистикою, близько 93% сучасних дітей, які пройшли інтенсивну дошкільну підготовку, не хочуть іти до школи. «Мама, можеш мене вчити вдома?» — нерідко запитує потенційний школяр. Водночас майбутній першокласник може бути добре підготовлений: читає, пише, рахує. Робить це із задоволенням, проте йти до школи бажання не висловлює. Така ситуація сьогодні типова. По-перше, напевно, тому, що ми щось неправильно робимо ще до школи. По-друге, вимоги, які сьогодні школа ставить до дітей, і умови, в яких вони працюють і живуть, не завжди відповідають їхнім віковим можливостям. Не дивно, що під час шкільного навчання у дітей часто-густо виникають проблеми з концентрацією уваги, читанням, почерком, виконанням домашнього завдання...

В якому віці краще віддавати дитину до школи

Це одне з перших питань, яке стоїть перед батьками потенційних першокласників. Тут немає єдиного рецепта. Пам'ятайте, що діти різні. Біологічний вік дуже часто не збігається з паспортним. Ця різниця може становити 1,5–2 роки. І це нормально. Чимало батьків висловлюють побоювання, що якщо дитина піде до школи пізніше, їй буде там нецікаво. Багато що залежить від того, до якої школи ви віддаєте дитину, до якого вчителя, що ваш син або дочка там робитимуть. Все, що відбувається у школі, може бути для дітей як цікавим, так і ні. І це не залежить від віку дитини. Дітям завжди цікаво те, що в них виходить, від чого вони відчувають успіх. Це підтримує мотивацію до навчання.

Як не відбити бажання вчитися ще до школи

Навчити любові до навчання ще до школи практично неможливо. Це називається навчальною мотивацією. До школи можна сформувати так звану шкільну мотивацію. Це поняття набагато ширше. Адже у школі може бути цікаве не лише навчання. Коли питаєш в учнів молодших класів, що їм найбільше подобається у школі, досить часто чуєш відповідь: «Перерва». А на запитання, які предмети найбільше подобаються, лунає звичне: «Фізкультура та співи». Одна із книг, у якій зібрані думки великих людей про свої шкільні роки та проблеми шкільного життя, називається «Жорстокість і чарівність школи». Тобто роки минають, а нічого не змінюється.

Якщо ви не хочете відбити жагу до знань у вашої дитини, то подбайте про те, щоб усе, що ви з нею робите, було їй цікаво, давало позитивні емоції й виходило. Потрібно ставити перед нею адекватні завдання й не змушувати робити того, що явно не виходить. Раджу завжди йти у процесі послідовно, починаючи з найпростішого. Як приклад можна привести науку зав'язування шнурків. Якщо ви хочете навчити дитину шнурувати черевики, важливо робити це послідовно, поетапно, а не «роби так, як я, — раз-раз і бантик». Якщо ми все будемо робити з дитиною послідовними кроками, показуючи, пояснюючи, у неї виходитиме.

Дошкільна підготовка: як не переборщити

У наш час батьки зазвичай дуже активно займаються з дітьми. Якщо під підготовкою розуміти неодмінне навчання писанню-читанню, то цього можна не робити. Адже якщо дитина функціонально готова до читання, вона обов'язково почне читати. Зазвичай діти не читають тому, що просто до цього не готові. Тобто не сформовані ті функції, які забезпечують цей дуже складний когнітивний процес. Ситуація, коли розвинута дитина не може запам'ятати букви, спантеличує батьків. Проблема криється в зоровому сприйнятті. Букви — це досить складний зоровий образ. Механізм зорового сприйняття дозріває до 5–6 років. Саме тому я не рекомендую наполегливо вимагати, щоб дитина читала. Навіть якщо вона знає всі букви, вона може не вміти читати. Це також проблема зорового сприйняття.

Тому підготовка до школи — це загальний розвиток дитини. У майбутнього школяра мають бути добре розвинені мова, моторика, сприйняття, пам'ять. А це означає, що з дитиною потрібно грати, читати, бігати, конструювати, ліпити... Загалом, робити те, що діти люблять, що їх розвиває.

Перша вчителька

Для будь-якої дитини, особливо якщо вона чутлива, рухлива, активна, раджу обирати м'якого, спокійного, доброзичливого педагога. Батькам варто заздалегідь познайомитися з майбутнім вчителем. Якщо ваш син або дочка має якісь особливості, потрібно обов'язково про це розповісти класному керівнику. Якщо ж у відповідь почуєте (що нерідко трапляється): «Ви знаєте, у мене цілий клас дітей, і я не зможу приділити особливої уваги вашій дитині», — значить, це не ваш учитель. Спілкуючись із педагогом, ви маєте розуміти, чи буде дитині з ним комфортно.

Ситуації бувають різні, іноді поміняти вчителя непросто. Головне — дитина має знати, що батьки, передусім мама, завжди на її боці. З дітьми треба розмовляти. Важливо, щоби ваш школяр міг поскаржитися, виговоритися, розповісти, що йому не подобається. Якщо вчитель був не правий, вважаю, що батьки мають право сказати про це дитині. Ви можете пояснити, що педагог, можливо, був засмучений або збентежений, тому вийшов із себе. Будь-які батьки також мають право сказати про це вчителеві. Однак вони здебільшого бояться вказувати педагогам на їхні помилки. Тому що не готові розмовляти спокійно, аргументовано. Батькам потрібно вчитися взаємодіяти з учителем без конфліктів.

Адаптація в першому класі

Є фізіологічна і психологічна адаптація до школи. Психологічно діти звикають по-різному. Вважається, що протягом першого місяця дитина зазвичай звикає до школи, колективу, вимог учителя. А ось фізіологічна адаптація триває набагато довше — практично два місяці. Деякі першокласники адаптуються протягом двох-трьох місяців. Здебільшого це ослаблені діти або такі, що часто хворіють. Дуже складно проходить адаптація у гіперактивних дітей (гіперактивними вважаю тих дітей, яким дійсно поставлений такий діагноз).

Домашнє завдання. Прищеплюємо культуру розумової праці

Якщо дитина просиджує годинами за уроками, причина може критися в некваліфікованому вчителі, який перекладає на плечі батьків частину своєї роботи. У разі, якщо діти не справляються і це відбувається в усіх учнів у класі, раджу батькам зібратися й обговорити цю проблему. Якщо ж така ситуація відбувається тільки з вашою дитиною, це може свідчити про якісь особливості вашого сина чи дочки. Така ситуація нерідко зустрічається в першому і другому класах, коли не сформований навик читання та на приготування всіх уроків йде дуже багато часу. Адже читання — це основа.

Є фізіологічні рекомендації щодо організації будь-яких занять дитини. Дитина 6–7 років може зосереджено працювати 15–20 хвилин. Якщо за цей час вона не зуміла виконати всі завдання, природно, вона буде відволікатися. І їй треба дати відволіктися — зробити пару вправ, з'їсти яблуко, випити соку або для підтримки сил з'їсти трохи шоколаду. Потім продовжити. Окриками «не відволікайся, не крутися» ви лише погіршуєте ситуацію. Більше за два таких двадцятихвилинних блоки без перерви не має бути. Потім це ввійде у звичку: ставши старше, дитина зможе сконцентровано працювати 40 хвилин. Після цього однаково слід зробити перерву, і лише потім знову включатися в роботу. Тобто потрібно виробити з дитиною певний ритм, темп діяльності, культуру розумової праці.

Уроки без проблем

Дуже часто приготування домашніх завдань стає якоюсь непереборною перешкодою. Є кілька типових помилок. Наприклад, батьки протягом першого року навчання (або навіть перших кількох років) роблять уроки разом із дітьми. Вони сидять поруч, контролюють кожен крок, стежать за виконанням домашнього завдання: «Ні-ні, руку сюди не веди, у марьванни гачочок написаний не так». Батьки змушують робити чернетку, потім переписувати на чистовик. Чистовик виходить гірше за чернетку, адже дитина дуже швидко втомлюється.

Деякий час потому батьки можуть схаменутися й раптом вирішують, що дитина має сама робити уроки. Починаються скандали, істерики. Батькам доводиться докладати набагато більше зусиль, ніж якби вони почали це робити в першому класі. Потрібно пояснити завдання дитині, показати й бути поруч. Але не за спиною! Поруч — значить, у сусідній кімнаті, в іншому кутку, але водночас займаючись своїми справами. Дорослий завжди може знайти пояснення, що він має термінову справу, — на кухні горять котлети і т. п. Я поруч, якщо раптом тобі незрозуміло, я прийду, але ти робиш роботу сам.

У першому класі, коли дітям майже не задають домашніх завдань, це зробити простіше. А ось за кілька років уже проблематичніше. Діти перевіряють терпіння батьків, кличуть через кожну дрібницю, повторюють «я не зрозумів» для того, аби посадити вас біля себе. Нічого страшного! Спочатку так і буде. Або дитина ридатиме й говоритиме, що вона відмовляється робити уроки, або кликатиме через кожну дрібницю. Вона ще не має звички самостійно працювати, їй важко. Значить, треба набратися терпіння й пояснювати стільки, скільки треба.

Задоволення від виконаної роботи дитина відчуває тоді, коли в неї виходить, коли є позитивне підкріплення. Багато хто з мам запитує, за що хвалити, якщо хвалити начебто немає за що. Значить, потрібно похвалити за старання. А ще треба вміти правильно пояснювати. Адже дуже часто батьки самі не знають, «як». Це означає, що за необхідності потрібна консультація фахівця, якщо дійсно щось вперто не виходить. Або (що рідко роблять батьки) потрібен хороший контакт з учителем для того, аби педагог роз'яснив, як ви можете допомогти своїй дитині.

Якщо ваша дитина повільна...

Якщо дитина повільно ходить, повільно говорить, то і думає вона повільно. Однак повільно не означає якісно погано. Просто малюк може не встигати за темпом роботи дітей у класі. Якщо ваша дитина саме така, раджу прочитати спеціальний розділ із моєї книги «Труднощі навчання в початковій школі», де зібрані рекомендації батькам повільних дітей. По-перше, пам'ятайте: якщо ви квапите дитину, швидше не вийде. По-друге, повільна дитина відчуває постійні мікростреси. Тобто стрес у такої дитини починається вже в той момент, коли вона прокидається і мама каже: «Швидше!».

Стреси накопичуються та створюють дуже несприятливий фон. Надалі у повільних дітей нерідко виникають неврозоподібні розлади або неврози. Тому якщо у класі вчитель говорить швидко, а темп роботи дуже активний, потрібно подумати про те, як змінити ситуацію. Можливо, знайти іншого педагога, інакше це неминуче позначиться на здоров'ї вашого сина або дочки.

Будьте уважні до своїх дітей. Ваш школяр має проблеми з концентрацією уваги або поганий почерк, він погано тримає ручку й через це отримує низькі оцінки? Це характеристика дитини, яка або часто хворіє, або має неврозоподібні розлади. Адже нездатність зосередитися — це слабкість нервової системи, а зовсім не брак бажання вчитися. Іноді подібні симптоми можуть свідчити про сильне перенапруження. Подивіться, чи вдосталь дитина спить, скільки часу гуляє на вулиці (необхідно щонайменше 2–2,5 години на день). Якщо режим дотримується, варто звернутися до невролога.

Гуртки та спортивні секції — коли починати

Якщо дитина ще до школи почала системно та серйозно займатися, наприклад, у музичній, художній школі, живописом або танцями, спортом, то не варто вибирати школу з великим обсягом навчального навантаження. Дитині буде дуже важко. Якщо ж ви тільки плануєте віддати сина (доньку) у гурток чи секцію, не рекомендую робити це відразу ж у першому класі, краще почекайте до другого, коли пройде процес адаптації до школи.

Чи обов'язково йти до школи?

Існують різні думки з цього приводу. Сьогодні бум домашнього навчання і навчання в малих групах. Не бачу в цьому нічого поганого. Насамперед тому, що сучасна школа застосовує дуже жорсткі вимоги й багато хто зі школярів не витримує. Для деяких дітей і батьків це буде розв'язанням проблеми.

 Джерело: http://ua.racurs.ua/1260-legkist-shkilnogo-buttya-abo-yak-podolaty-trudnoschi-navchannya

Як визначити характер дитини за кольоровими вподобаннями

Вплив кольору на наш емоційний стан учені світу давно довели. Особливо чутливі до кольорів діти. У ході проведених досліджень встановили, що улюблений колір свідчить про характер дитини.

Зелений

Якщо ваш малюк явно небайдужий до зеленого кольору, це ознака його бажання окреслити свою територію, позначити межі. Найчастіше свідчить про певну замкненість. Однак саме люди, які віддають перевагу зеленому, завжди мають на меті духовне зростання та гармонію.

Червоний

Усупереч його «агресивності», червоний колір означає активність і цілеспрямованість дитини. У таких людей сильний характер і вони схильні нести відповідальність частіше, ніж інші.

Помаранчевий

Цей колір – супутник непосид, гіперактивних, балакучих і нетерплячих дітей. Вони завжди дуже емоційні й оптимістичні. Любитель помаранчевого кольору все життя отримуватиме задоволення від кожної дрібниці.

Жовтий

Дітки, яких тягне до всього жовтого, хочуть усе й відразу. Крім того, такий вибір обіцяє їм багатство й успіх у фінансовій галузі. Особливо вони будуть успішні в банківській справі. Любителі жовтого завжди енергійні та наповнені радістю, якою одразу ж хочуть з усіма поділитися.

Синій

Цей колір вибирають діти розважливі, глибокі та з жагою до нових знань. Охоче навчаються і прагнуть пізнавати світ. Сил у такого малюка завжди вистачає одразу на кілька справ, і він не кидатиме їх незакінченими.

Блакитний

Діти батьків-перфекціоністів найчастіше вибирають цей колір. Усе відбувається через те, що батьки хочуть бачити свою дитину ідеальною і висувають до неї безліч вимог. Такі діти не схильні до одного виду діяльності й займаються всім потроху.

Фіолетовий

Здавна вважався кольором «обраних» осіб. Однак не поспішайте надавати цьому дуже великого значення. Адже фіолетовий – колір креативності та гнучкості розуму. Творчі діти дуже часто вибирають для себе саме його.

За матеріалами: deti.mail.ru

Дану статтю створила для Вас команда сайту http://www.suzirya.org.ua

Поради психолога батькам

       1. Якщо ви бажаєте здоров’я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім’ї за принципами здорового способу життя:

• живіть у певному режимі праці, відпочинку , харчування, с саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;
• починайте день з посмішки та фіззарядки;
• облиште курити, вживати алкоголь при дитині;
• залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує нервову систему , порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;
• не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову систему, підвищити імунітет. Пам’ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;
• дуже добре, якщо ви захоплюєтеся спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;
• пам’ятайте, що всі ваші звички – це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, подарують комплекс нових відчуттів.

       2. Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою ( а лише це дає змогу реалізувати себе в житті і претендувати на успіх), то:

• ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім’ї і для сім’ї;
• ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість  та ініціативу;
• ніколи не виносьте „сміття з хати”;
• не поділяйте працю в сім’ї на „жіночу” і „чоловічу”. У цьому запорука виховання почуття обов’язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

       3. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім’ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

• будьте витриманими та спокійними у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;
• приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час,  співпереживайте разом з ними створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім’ї;
• з підкресленою повагою ставтеся до дружини (чоловіка) , постійно підносячи в очах  своїх дітей культ жінки, матері ( батька – глави сім’ї, добувача). Уникайте суперечок, конфліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;
• обов’язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрунтування сім’ї як джерела єдності й радості!

       4. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:

• не пошкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми. Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;
• цікавтеся успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;
• було б непогано, якби у дитини з’явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш сини або донька – назавжди ваш друг і спільник, а ви для них – високий авторитет.

       5. Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей  безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, вчителів.  Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях – страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини. Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма своїми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні висновки навіть із того, що є правильним з усіх точок зору.

Таким чином, вся система виховання в сім’ї повинна будуватись лише за двома принципами:

• Ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні.
• Відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечувати такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини.

Успіху вам!

Рекомендації психолога «Перед олімпіадою»

Перш ніж почати підготовку до олімпіади, варто обладнати місце для занять: забрати зайві речі, зручно розташувати потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці і т.п. Психологи вважають, що добре ввести в такий інтер’єр для занять жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Не треба переклеювати заради цього шпалери або змінювати штори, досить якоїсь картинки в таких тонах, естампа, що зрештою можна зробити і самому, використовуючи, наприклад, техніку колажу.

Приступаючи до підготовки до олімпіади, корисно складати план.

Для початку добре визначити, хто ви – «сова» чи «жайворонок», і в залежності від цього максимально завантажити ранкові або, напроти, вечірні години.

Складаючи план на кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися. Не взагалі: «Небагато позаймаюсь», а що саме сьогодні будете учити, які саме розділи якого предмета.

Звичайно, добре починати – поки не втомився, поки свіжа голова – з самого важкого, з того розділу, що гірший за все. Але буває і так, що знайомитися не хочеться, у голову нічого не йде. Коротше, «немає настрою». У такому випадку корисно почати, навпроти, з того, що знаєте краще, з того матеріалу, що вам найбільше цікавий і приємний. Можливо, поступово справа піде.

Обов’язково варто чергувати роботу і відпочинок, скажімо, 40 хв. занять, потім 10 хв. – перерва. Можна в цей час вимити посуд, полити квіти, зробити зарядку.

Готуючись до олімпіади, не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам’ятати напам’ять весь підручник. Корисно повторювати матеріал з питань. Прочитавши питання, спочатку згадаєте й обов’язково коротко запишіть усе, що ви знаєте з цього питання, і лише потім перевірте себе за підручником. Особливу увагу зверніть на підзаголовки чи глави параграфа підручника, на правила і виділений текст. Перевірте правильність дат, основних фактів. Тільки після цього уважно, повільно прочитайте підручник, виділяючи головні думки, - це опорні пункті відповіді.

Наприкінці кожного дня підготовки варто перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани всіх питань, які були пророблені в цей день.

Соціальні мережі днями накрило вже не першою хвилею паніки, пов'язаною з суїцидними групами підлітків.

Та перш ніж розганяти тривогу подальшими перепостами та влаштовувати допити дітям, збуджуючи в них цікавість до "китів", варто зробити глибокий вдих-видих та почитати поради психологів.

Як говорити з дітьми на важкі теми, не лякаючи при цьому їх та себе і не пробуджуючи зайвої цікавості, радять психологи.

Як говорити з дітьми на страшні теми, як пояснити їм, що таке депресія, як уникнути того, щоби вони "абсорбували" батьківську паніку – про це колонка психіатра Лорі Холлман у The Huffington Post.

Наводьте факти

Розповідаючи дітям, що таке депресія, варто наголосити на тім, що це хвороба, яка має певні причини та симптоми, і яка лікується. Розкажіть, як може змінюватися поведінка людини у депресії, та запевніть, що коли депресія вражає дорослу людину, то в тому, що вона стає  втомленою, сумною чи дратівливою, немає провини дитини.

Запитайте, чи є в дитини якісь питання, та відповідайте коротко, але чесно. І не заглиблюйтеся в пояснення процесів, які відбуваються в мозку, бо це зробить проблему в уявленні дитини ще серйознішою та страшнішою.

Враховуйте вік та ступінь зрілості

Добирайте правильну лексику, бо дитину 8-9 років такою розмовою можна перелякати, змусити думати, що вона в небезпеці. Тінейджер же й сам загуглить слово "депресія" та запитає в вас про роль серотоніну чи щось таке, що ви й самі не знаєте. Запропонуйте підлітку звернутися до Google разом.

Заспокоюйте

Дитина повинна мати впевненість у тому, що батько або мати, навіть якщо хворітимуть на депресію, все одно подбають про них, що вони лікуватимуться та здолають недугу.

Як розповісти дитині про "суїцидальні" ігри в Інтернеті, не провокуючи та не стимулюючи при цьому їхню цікавість до них – про це написала пост психолог Любов Найдьонова.

Чому батькам треба негайно опанувати себе та припинити множити паніку в соцмережах, пояснила психолог Світлана Ройз.

Правила безпеки в Інтернеті для дітей

1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.

2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.

3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.

4. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.

5. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв'яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.

6. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.

7. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.

8. Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим 
друзям.

9. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

10. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

Якщо:

·       Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

·       Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

·       Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

·       Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

·       Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

·       Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

·       Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

·       Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

·       Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

·       Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.